Понад Самарою

Юрій Буряк

Г. Л.

Нічний метелик в губи бив,

були ті губи завологі,

так в незагнузданих кобил

закохуються козероги.

Стояла в темряві вода,

вгорі були серпневі зорі,

ігреньські пагорби у даль

йшли, як ідуть душевнохворі

чи підконвойні; вдвох і ми

лягли на дикий теплий камінь,

і ти тягла мене з пітьми,

на себе тягнучи руками.

Я не торкнувсь твого стегна,

легкого, як нічний метелик,

і не тому, що ти одна

така, а я такий крутелик.

Я кинув камінь, й по воді

він полетів навзір моторки

під гуркоти обох мостів,

«Чужа жона» Гарсіа Лорки.