6

Юрій Буряк

Скільки свічок на тортах я гасив,

тут був стіл – тут збиралися друзі,

наші родичі і батьки, тости лунали

і линула музика, на балконі – гніздо

ластівоче і шпаківні на високих

тополях, ще довоєнних; груша

біля сараю й виноградне листя

багряне, груша всохла й давно

не доглянутий ледь животіє наш

виноград, все руйнується, все

покриває порох, «пропелери» з клена

знімаються вгору гелікоптерами

і щезають у хмарах, дно океану

вкривають індустріальні монстри

на озерах, де лини ворушили

рогіз, відстійники із мазутом,

гегемон у пісках поза Хламом,

на бомжів перетворений,

копирсається в пошуках метало-

брухту, понад трампліном зі

стін Колізею – Ватикан Богоматері

Іверської, тягне дном велетенського

річища перед Потопом

і Новим Висиханням.