3

Юрій Буряк

У центральній кімнаті – меблі дубові:

тумба під морений дуб, телевізор,

батько любив на підлозі лежати

і дивитись новини до мерехтіння

і переходу у сни довоєнного раю,

навіть роки війни він пригадував із

якоюсь дитинною ностальгією,

все було там не так, як у цьому житті,

де влаштованість, побут робітничого

селища; я лежу до стіни головою,

на місці, де стояла колись радіола,

яку потім змінив ще новіший «комбайн»,

в радіолу вмонтований був програвач,

звідки часто Утьосов лунав не джаз-

бендний, а, мабуть, початку війни,

він співав про розбитий старий патефон,

і на ноті щемливій скімлило серце

і хотілося вити, сподобитись вовку…

Батько містиком був… саме в сенсі

звукового звучання: він уловлював

смисли потаємні у прізвищах і казав,

що вони розкривають призначення:

Ворошилов, Булганін, Хрущов чи Громико

ворушились, булганили і чавили хрущами,

громили нещадно, жучари у суслі,

а про Сталіна годі й казати,

як про Берію чи Єжова…