(1)

Юрій Буряк

І розгойдає музика в кенасі,

і попливе той човен, скільки літ

той човен пропливе у тому часі

на Дачах, на Самарі, до і від,

у темних окулярах, на терасі,

одна із тисяч, ось її живіт,

та пляжниця на крузі в обертасі,

краса, в еквіваленті – динаміт.

А там, за насипом, виходить із квартири

будинку залізничників, 4,

мій батько і шурує у депо,

а мама в люстро дивиться, і брови

підщипує, сусід наш двометровий

як пам’ятник стоїть біля сільпо

цій музиці, епосі тій, епо…