30 мартобря. 100 років самотності

Юрій Буряк

Після вистави у караїмській кенасі

ворухнулася думка про наше Макондо,

де були свої полковники, де ширяє кондор

степу, яструб у непевному часі

пробування роду на тій терасі,

яку визначив Бог, а не анаконда

імперії поміж двох вічностей горизонтом,

або поміж горизонтами двох оказій –

минулого і небесного, що далося звиш,

“Сто років самотності” – одна з дивовиж,

яка навертає на власний епос,

де є дорогі імена, доль крутизна, сюжети,

що обабіч сцени покажуть небо

з яструбами й героями, де усі ми жертви.