Вузол (5)

Юрій Буряк

Після сну з точними неологізмами хитросплетінь

Словесних, виходами на поверхню, з фільмом

Антоніоні “Червона пустеля”, тануть льоди як більма

І ніч розливає в повітрі розчинений желатин.

Фраза остання вийде із меж сновидінь

І останні слова “Ася Пташкіна” застигатимуть вільно

У молитві вранішній і голосок летітиме під натільним

Хрестиком, як під хижою рибою напнута волосінь,

До хреста прив’язана на щонайвищій дзвіниці

Лаври… така сила молитви дівчини… молодиці…

З дивним іменем неукраїнським “АСЯ”.

Корабель підійде під вікна з туманом,

Прогуде гудок, пропливе буйок і стане,

І виглядатиме так, що потрібно, щоб ти озвався.