6

Юрій Буряк

Бу-

ває, вість

приходить як не-

віста, хай не

рівня й не зліпок

з Благовіста, але

така ж в істоті ірреальній,

що, в плоть прибравшись,

тягне шерег дальній подій,

які проб’ють, як джерело, у те,

що є, із того, що було. В майстерню

до художника, де миша, зримована

навіки словом “тиша”, вона влетіла пря-

мо із Парижа, як фуги шмат, яку лихий урвав:

“До міста повернувся (не сказано, що в третьому коліні) ві-

домий граф”, – і видатний художник, що гроші

брав за те, що малював, мішками, і я, cunc-

tator, що програв усі бої, притьмом

зібравши бебехи свої, рвонули за

адресою, яка була тоді відома тільки нам,

але історію не обведеш круг пальця,

і довелося нам наздоганяти

його і почет від самої хати,

і ми висіли в графа на хвості

до входу в дім, в якому

розчинилась їхня тічка;

дзеленькнув дзвоник, випурхнула

птичка і спалахнули

три вікна до стелі –

і час поплив

у напрямку

Рас-

треллі.