7

Юрій Буряк

І

твій акро-

поль, як сказав

поет, втрачає блиск

нагірних міст Еллади,

і падають колони й проте-

зист відважно лізе під

каменепади; як мертва маска,

дивиться кістяк, точніше, те, що

цей кістяк вінчає, і все, що зали-

шає нам життя, крізь неґатив так зримо

проступає: довколосвітня подорож душі –

знак нескінченності – окреслює очниці

і в мапи неба вписано зірниці уздовж

і вшир, понад двома півкулями

за раз, і в часопростір впершися ногою,

зсередини тримаєш головою

склепіння з хмар; без кольору, в ч/б

на знімку бачиш в усаді себе

і годен вже злетіти до небес,

коли б не брак непотойбічних

сил, то й бормашина б

злетіла в піднебесся голови

як зброєносний

ангел чи враже-

ний у серце

гвин-

то-

крил.