4
Юрій Буряк
Нічна
лисиця, во-
гняного хутра
летючий струмінь
у старому місті,
глибока осінь, глупа, вже без листя,
інстинкт мисливця вів тебе за
нею, і на кожнім розі вона
вигулькувала знову, її “розплетена коса”,
як у номадки, там наскрізно світить від-
світом багаття. Чи хунни й хіни під валами
міста? А хтось казав: “Пречиста…” Бісовська маячня.
Униз летять, лякають ніч скаженим свистом
рефрижератори, що стануть троками на іншім континенті;
все передречено, все наперед відомо, дня від дня
не відрізниш, але внизу солома така ковзка
і скрегіт гальм без сентиментів; так-так, із нетрів
перевтілень – майне хвостом вогненна блискавиця
і авта стануть на попа, лисиці
скрадлива стопа тебе вела до постаментів,
в акрополь, до рядів із мертвих статуй
венецій снів твоїх і падуй,
де, перекреслюючи яв,
тікала в ніч
одна
з
прояв.