2
Юрій Буряк
Хор
на Петра й Павла
у Мгарському мо-
настирі, чернець у рясі,
з хрестом і Трьома Мобілками,
згорблені і юродиві подорожні й старі
під Божим перстом на колінах, загублені в часі;
з-під чорної ряси – постать десантника, ви-
сушена постом, сліди більшовицьких куль
під німбами Ольги святої і Богоматері…
нагірної проповіді розкоти у горнього вітру фарватері,
з келії Самійла Величка б’ють вгору промені зелені
у небо Вітчизни (чиєї?) крізь очі святої прострелені.
Cпить візантійський старець під мурами Мгару замшілими,
п’ють голуби проміння з ока Всевишнього з білими
крильми, за цноту білішими, над старцем і
над прочанами, над часом, ув очі вчавленим,
над отроками з минулого, з привітом від Лизавети,
над півчими незрівнянними, пантофлі
і еполети над; з крутої Мгарської кручі
хор на Петра й Павла янгольськи нестерпучий;
біля брами вхідної, де самотній лелека,
так далеко до нього, так без-
межно далеко, далі
за вирій, далі
за самоту
абрека.