2

Юрій Буряк

Хор

на Петра й Павла

у Мгарському мо-

настирі, чернець у рясі,

з хрестом і Трьома Мобілками,

згорблені і юродиві подорожні й старі

під Божим перстом на колінах, загублені в часі;

з-під чорної ряси – постать десантника, ви-

сушена постом, сліди більшовицьких куль

під німбами Ольги святої і Богоматері…

нагірної проповіді розкоти у горнього вітру фарватері,

з келії Самійла Величка б’ють вгору промені зелені

у небо Вітчизни (чиєї?) крізь очі святої прострелені.

Cпить візантійський старець під мурами Мгару замшілими,

п’ють голуби проміння з ока Всевишнього з білими

крильми, за цноту білішими, над старцем і

над прочанами, над часом, ув очі вчавленим,

над отроками з минулого, з привітом від Лизавети,

над півчими незрівнянними, пантофлі

і еполети над; з крутої Мгарської кручі

хор на Петра й Павла янгольськи нестерпучий;

біля брами вхідної, де самотній лелека,

так далеко до нього, так без-

межно далеко, далі

за вирій, далі

за самоту

абрека.