25

Юрій Буряк

Ми

підпливали

до Дніпродзер-

жинська, з Дніпра

і з-за Дніпра космічним

звіром насувалася гроза,

і крізь усю тканину неба во-

гонь венозний прошивав мережу

артерій, нервів, капілярів тощо, тощо…

Теплохід пришвартувався до причалу і

оголосили, що умови – штормова погода

(в радіоточці хор співав “Реве та стогне Дніпр

широкий…”) – не дозволяють рухатись вперед,

тому зупинка ця триватиме до ранку. “Не вими-

кайте радіо, про зміни метеоумов Дніпропетровщини

чекайте додаткових повідомлень”, – голос капітана трем-

тів, і це дрижання нагадувало зведення з фронтів або принайм-

ні про безіменних жертв дніпродзержинського повстання; поміж

двома містами на Дніпрі – всього якихось 40-45 км; річпорт і русло

були в долині, нагорі – вокзал – остання, як у пісні, електричка –

і хвости комет замкне в собі повернень звичка

туди, де, в принципі, тебе давно

не тільки друзі (у лапках),

а й птиці,

…………………………………………………………………………