24

Юрій Буряк

На

теплоході типу

“ріка-море” я вирушив

із Києва в круїз, було це

в розпал літа, сільський учитель,

я знайшов буфет, відрахувавши,

скільки слід, монет, хильнув 100 гра-

мів і випадково вийшов на об’єкт, де на

вечерю сповзлася з теплохода вся еліта,

яка пливла, бо надійшла пора, вниз по Дніпру,

а я плив до Дніпра: не мавши досвіду, я взяв іще

вина (горілка із вином – смертельна суміш), на палубі,

в куті діагоналі, сиділа пишна жінка, що не мала

віку, у строгому костюмі, й на лацкані – із Зіркою Героя

(о-па-на!), і погляд полоза утупився у мене, а я, мов кролик,

був після буфету; вночі при сходах теплохода горіло світло

в капітанській рубці, і Дама з Зіркою, йдучи по них угору,

мимоволі зазирнула в рубку і відсахнулась, вдарившись об скло

напудреним лицем; я йшов за нею й кавалером, який

тримав її за руку, вона поправила перуку

і хутко пара піднялась

на верхню палубу;

проходячи повз рубку з освітленою шибою

я на стіні угледів портрет Шевченка,

котрого не забуду,

хоч п’яний був, допоки жити буду!

Шевченко був живим

чи як живий – клянуся Богом! –

з радіоточки вранці пробулькав голос,

що на борту плавзасобу

відбудеться знайомство пасажирів

з народною і – цілий ряд регалій –

актрисою

Наталею Ужвій.