26

Юрій Буряк

які

пере-

літають,

як і ти, за обрій,

в безвість,

скинули із рахівниці

життя. Тим краще. Йди на берег

і бери таксі, мчи вгору до вокзалу,

поквапся, доки світ не розірвало грозою,

доки є у тебе цей респект амбітний, сідай

в авто, лети через проспект, і зав’яжи кінці

комет 2-ма км, додай до сорока, уже смолу розплав-

лену ріка готова поглинати – лети у вир блокади,

розколюється небо, це тюрма і знедуховлення,

і в пам’ятник Генсеку б’є блискавка.

І раптом розступається пітьма:

перон, платформа,

ти влітаєш у вагон,

останній, хто з’явився на пероні,

в останньому вагоні

і двері за тобою замикають –

останнім,

хто лишається

не в зоні.