23

Юрій Буряк

Із

траси бу-

ло видно

дими азотно-

тукового й “Коксо-

хіму” – десь ліворуч

лишалися Аули, стоп,

це вже далеко, повертаємо

навспак: з Кременчука по трасі

на Верхньодніпровськ, крізь Боро-

даївку і Пушкарівку; десь тут те

місце, але туман при брамі листопаду

авто бере у снігову блокаду і з фар мечі,

як міношукачі, водій в авто летить, як на торна-

до – десь тут, внизу, Дніпродзержинське море –

клондайк аквалангістів і чорних археологів

комори, в яких лежать нелічені скарби

на цвинтарях оцих аборигенів, яким

випалювали пам’ять автогеном,

а потім затопили їх у морі,

мов дьогтем, обкалявши

в КСМолі; десь тут,

з-під хвиль із глибини цих вод,

засяє на світанні

молебень по Оксані,

матері отця,

праматері моєї,

а я,

я єсть народ.