1. 1974-75

Юрій Буряк

Перший – у Гуляйполі

Коли баба Задворниха розповіла,

Як вони тікали з-під Бобринця

На Донбас, як брата її чи родича

Активісти замордували… “А коли

Про дітей згадали і відчинили двері

У сіни, трупним смородом осінило

Богоборців-безбожників; із п’ятьох

Дітей живцем ані жодного, всі до

Д’ного на печі, як матір ждали, п’ять

Купок черви замість отих діточок;

І з моїх вісьмох п’ятеро померло: тиф

І голод, за трьох ти знаєш…” Двері

На клямці вночі відчинив, і за колодязем

На городі побачив дівчинку в білому

Платтячку. Березень був чи квітень. Баба

Задворниха питала: “Ти бачив її? Отак

Навесні щороку приходить вона. Це

Моя донечка, найменша, Оксана…”