9

Юрій Буряк

Столітня дичка там була як дуб,

У липні з неї падали грушки

На ляду, на колоду, в лободу,

На стіл і на дитячі іграшки;

І гойдалка на ній була, і сміх.

Під нею, як під щоглою моряк,

Стояв хлоп’як, востаннє на кормі

Стояли так, співаючи “Варяг”.

І я – не ворог – дичку ту любив,

Хоч почувавсь японським шпигуном,

Але сміявся, чув коли той спів

При гойдалці, відгойданій давно.

На те подвір’я одуд прилітав –

Глядач і свідок співів і забав.