4

Юрій Буряк

Пливуть у ніч хати крізь оситняг і верби,

Зоря, вікно, вода і свічка в шибі, шум,

Шепоче очерет, на глибину опертий,

Димами огортає річку сум.

Сомами йдуть по дну за течією тіні

Дерев несаджених, що тут росли одвік

І мають назви всі не по латині,

І навіть місяць тут – це молодик.

Над берегом хати, побілені віками,

Драбина і стіжки, і вишитий рушник

Над глечиком висить золототканий.

Виходить молодиця на поріг.

Оріль як молода, й над нею молодим

Вроста в Чумацький Шлях патріархальний дим.