13

Юрій Буряк

Під пензлями зір падучих часом на берегах

З кручі на кручу вершник перестрибував час,

Зойки і коней іржання чулися попервах,

А потім – луна з очерету – месник чи мартопляс

Падав у воду й плесо з глибу зойк розривав,

Чорна вода багряніла, хтось божевільно сміявсь,

Під місяця сяйво сріблом бралась трава,

Кров – бистріша за бистрину, з пурпуром течія –

Запам’ятай цифру: 1709. Літо, коли в Оріль

З кров’ю старих, жінок і дітей текла кров і твоя –

Початком великої дружби повінь спричинила в Дніпрі

Скріпила вузлом смертей, зі злом і зломом, вояк,

Ці села вирубав Кампель – виродок-німчура.

Маячка і Нехвороща – Грозний часів Петра.