1

Юрій Буряк

Пісок під лопухами золотий, на течії вода,

Плоть сонячна й духмяна, тіло

Голе, талія гнучкого сонця, благодать

Небесним пролиттям полум’яніла,

А ти стояла у воді до пояса, одна,

І злото на зап’ястку – шмат руна – горіло;

Оріль в Дніпро впадала, а Дніпро у Понт – до дна

Крізь Пропонтиду ти пливла в Егейське гирло.

І там, у засвітах орільської води,

Виходила на берег Афродіта,

І не один язичник віку вкоротив

Собі, коли збагнув, що врода се є вітер.

І він триває мить одну тіль-тіль,

Як шмат руна, що зблисне крізь Оріль.