2

Юрій Буряк

Тубільний архетип, що з пуху творить міф,

Між берегів летить – тінь тла сельвети,

І той, хто мову тіней зрозумів,

Сей пух розщеплює на елементи.

Ось білий зонт несе із несть числа томів

Зернину, у яку вкодовано секрети,

У крихті – Бог, що Всесвіту поміг

Усталити і засвітить планети.

З орільських вод постане архетип,

Не золоте руно, не “Арго” з веслярами –

Пливтимуть у Дніпро під стріхами хати

І Всесвіт розчинятиме їм брами,

Де мерехтить десант із насінин,

Де НЛО – як журавлиний клин.