1

Юрій Буряк

Як пружина в горлі, застрягло шампанське,

свербежем ударило в перенісся,

ось підбор її форкнув і перенісся

до перенісся, як мушка шпанська;

захиталися стіни, софа двері,

розігнавшись, вибила як тараном,

забряжчали тонкі фужери, поляна

поповзла за софою на портьєрі;

помідорчики з банки й більярдні кулі,

як дві армії, викотилися на підлогу

і, шукаючи опертя, він вхопив її ногу,

що була до того атрибутом козулі;

затряслася люстра і зникло світло,

і на тлі вікна він побачив очі –

чи то лисячі, чи то, в біса, вовчі,

і до всього, зблиснули з мряки ікла.

Лихоманка стін, перетріск паркету

підкидав під тіло його чечітку,

він судомно хапав то стегно, то литку

аж до вирубу повного – всім скелетом;

на нозі як маятник хилиталось тіло,

він сповзав з панчохою, як з балкона

на мотузці, в запах одеколону,

поки ваза з шафи не полетіла,

і тоді, як Армстронг до місяцехода,

підкотивсь до неї, шукаючи дверці:

сулію побачив й себе у перці,

щойно зірваному, з городу.