Полуботок у метро

Юрій Буряк

Опускаючись у метро на Дорогожичах,

На ескалаторі побачиш потилицю

Круглу й голену і здригнешся

Всіма точками акупунктури, коли в обличчя

Тобі всміхнеться

Павло Полуботок з парсуни козацької

У круті половецькі вилиці.

За що його в ланцюгах у пітерськім казематі

Катовано до осліплення? У ботфортах

Красень юродивий над головою

Тобі нагадає тебе у квадраті

Протистояння на ескалаторі (вас двоє),

Бризки Балтійського моря, чайок

Над шпилем військового форту;

У правді до навпаки бачиш

Себе в кам’яницях Лаври

Під козацькою вартою, аксельбанти

З китицями золотими і рейтузами царськими

У сортирі, козаки називають їх бабськими,

Але такого і в страшному сні не привидиться!

Та й привиду Полуботка

(Калниша, Многогрішного, Дорошенка etc., etc., etc.)

Привидиться тільки той пейзаж

З обрієм до Стокгольма,

Льодовитих брил непідйомний тяж,

Куди западає ностальгійне вітрило, ботик,

Вкрадений з-під носа тайних служб зі спец-

нагляду (за неблагонадійними) із катів і страж.

Одного погляду Полуботка на ескалаторі досить,

Виявляється, щоб уявити той каземат і град,

Що ім’я царя носить,

Так, ніби Гітлербург, Канібалоград чи Наполеонбад,

Армії інтербанд, одномовний субстрат

Відпалих монад

З іудейським квасом,

З прусським плацом, шахтою для царят,

Мертвим домом і мертвим часом.