Розвиваючи Борхеса

Юрій Буряк

Одного дня він з жахом зрозумів,

що сам є привидом; він сниться

двом людям в іншому кінці

земної кулі; приходить поночі,

ключа встромляє в двері, взуття

знімає, йде на кухню,

ставить чайник, шарудить папером,

гортає сторінки фамільного альбому;

до спальні тягне димом, хоч давно

той, що у плоті (хто кому двійник?)

палити кинув; штору відтуляє

і дивиться на двадцять років далі

(вперед? назад?); поки що невідомо,

чи він ввійде до спальні; жах наводить

на сплячу жінку перспектива спати

із привидом; вона, Психея, жде свого

Амура; а молодик в бейсболці

пригадує якісь “розборки” п’яні,

людину, що її назвали батьком

і змусили витягувати з неї

(чи радше стягувати) дивіденди

за ту безбатьківщину на чужині,

приниження, які він пережив, коли

казав, що батько в нього – привид.

Лиш іноді він шпильки надсилає

безадресно в безодню Інтернету

і, як не дивно, привид реагує;

збиває з пантелику безтілесність

і потяг до фізичного втручання.

Знімаючи бейсболку, молодик глумиться

з примари, ловить кайф, Едіпів

комплекс задовольняючи адреналіном

двобою з привидом;…класична схема,

зреалізована в одному сновидінні.