1

Юрій Буряк

Він каже, що слов’яни – це багато

географії і мало історії,

так, так, він це твердить,

той – з коричневої книжки «Пам’ятки історичної думки», Гердер.

Німців зустрічали православний піп, ксьондз і рабин.

Взагалі саме євреї приймали німців за Скоропадського, ніде правди

діти, там був рабин, ідиш близький до німецької, тому… по-солдатськи

якось мене на зйомках сприйняв і дядько,

ходив навколо й казав: «Невже таке

можливо? Я ж тебе оцими ось руками

сам на гілляку вішав…

Мій батько

дуже любив Сосюру, знав усього напам’ять,

а з Рильськими наша родина зналася ще за Тадея.

Знаєте, на кого ви схожі? На Черномирдіна.

Розумний мужик. Як і наш друг. Серед євреїв

я зустрічав і таких, як він, з тонкими пальцями,

придатними тільки для гри на скрипці;

це я його залучив до писання. Притяг

Еренбурга «Люди. Годы. Жизнь», Паустовського.

У шкіці

в газеті «День» я згадую про Кузнєцова Ан., я його

знав особисто, він казав, що писатиме про Бабин Яр

і розповість усю правду. Батько мені казав,

коли я йому про це розповів:

«Ти збожеволів! За таку правду не уникнеш нар,

і тоді я замислив написати поему про Жанну д’Арк;

я сидів з Галиною Логіновою в Будинку кіно

і читав останній розділ поеми.

Це була найвродливіша жінка Києва,

на колінах у неї сиділа Мілка (Йовович), яка через 20 років

зіграє Жанну.

Я був у Руані і Льєжі, у Лотаринґії і в селі, де вона…

але мені ближчі все-таки парижани.

Виявляється, Толстой був українцем і П’єр Волконський

був українцем, і Достоєвський… взагалі Волконські – це дивовижа.

Пам’ятаєте будиночок на розі Грушевського і Садової?

В передмісті Парижа

я гостював у Сергія; ми про це говорили з ним.

Ну, цікаво, звичайно, поляки, німці, французи,

я про Жанну писав ще до розвалу Союзу,

а прем’єру ставили в День проголошення незалежності…

Пісню про Іоланту я написав до приїзду Кваснєвського;

він плакав і, набравши номер першої леді, міс Польща-1982,

слухавку наставляв на виконавців,

а Жора Чернявський, керівник служби протоколу, нині посол в Італії,

у захваті казав мені: «Як це ти душу йому розкрив?»

Можливо, завдяки цьому і з’явилася нова сторінка

в стосунках України і Польщі

і почався відлік справжнього добросусідства.

Взагалі, моя мати з Дебальцевого, з батьківщини Сосюри.

Мені розповідали, що комісар,

коли почув пісню на слова «петлюри»,

сказав йому: «Тобі рано ще помирати».

Батько мій з Києва, з Донеччини мати.