4

Юрій Буряк

Освячують паски довкола храму,

люди йдуть з торбами і кошиками,

біла патока на циліндричних здобах з фарбованими крашанками,

звучить хор церковний під керуванням Кошиця,

і Оранта видовжується над Києвом у безхмарному небі сяєвом Богомами.

Син на Хресті підіймає повільно повіки

з болем, який перекреслює відмінності іудея і елліна,

чути з Неба: «Во ім’я Отця і Сина, і Святого Духа…. вовіки»;

з лиця біль, наче фарбу, здирає криваву пелену

і перетворює молодика з Назарета, Ієшуа, одного із тисяч розіп’ятих єретиків, на Єдиного Богочоловіка –

Всемогутнього (поряд з Буддою, Заратустрою і Магометом,

яких не розпинали); Він повертає за простором

час, розіп’ятий на Хресті, перелітає над рідним своїм Назаретом

і стає галактичним островом,

застиглим на 33-му році життя, – Вседержителем, що був на Землі поетом.