«Тоді я сів до авта і серпантином...»

Юрій Буряк

Тоді я сів до авта і серпантином

гірської дороги виїхав на автотрасу,

засипану снігом, ні, попелом часу;

я їхав на гвинтокрилому авті до мого американського сина,

раптом фари крізь сніг вихопили знак з мордою бультер’єра,

який потрясав зв’язкою ключів од якогось храму,

і авто вилетіло на скелі і зависло на них як фанера,

і я полетів на авто-гвинтокрилі з повільністю дельтаплана,

а потім як метелик із ляльки вилетів з авта,

що повисло на скелі на кшталт ковчега.

Ліс горів, там була спека і то була Ялта;

я піднявся над морем, а в машині моє догоряло ego.