N.

Юрій Буряк

Щоб не забути, без гостроти

нехай, щоб не забути, поцілунок

у шию на кухні, ти –

як моєї молодості відлунок.

Один поцілунок за 1000 і одну ніч,

важко уявити скупішої винагороди.

Як дитина – на! І гора з пліч.

Мабуть, чогось я не доганяю, о ти

така ж (для мене принаймні),

як і 16 р. т. нашої Саги про Форсайтів,

і терпка, як айва (я починаю губити слова),

ти, яка мене так любила,

почуття твої всохли, як бадилина,

та, як цикади у спеку, гуде моя голова.