9

Юрій Буряк

Про-

бігтися

снігами по

Вкраїні після-

йорданської пори,

понад хрестами мо-

лодими, прорубаними у

льодах, политих буряковим

соком, сліди звірят заплутують

думки, та навіть і звірятам невтямки,

в яких петельнях в’яже слід «кохання

екзистенція “одну… в двоих”» один піїт над

пам’яттю того, кого він кинув у снігах (бо

той, мовляв, шукав такої смерті) та так давно,

що встиг зотліти прах (а це не позов й не лайно

в конверті), бо ж забродило у міхах вино,

й потуги виправдальні спере-

сердя оголюють фурункула осер-

дя, набряклого як пурхавки пузир,

чи привокзальні урни сірих днин

скрашають чи каналізаційні

люки поетики падлючої карлюки;

ім’я падлюки вимовив би

він –

той, хто в хрестах,

розкиданих снігами

понад всіма

літами

роковин.