10

Юрій Буряк

Кан-

челі і Баш-

мет – великі

віртуози – у Киє-

ві зустріли в “Мімі-

но” своє тепер, опущене в давно;

в колоді лиш тузи і завжди козир,

столи столами і вино вином і –

жодного провалу в паровози чи в менш

розрізнюване ще якесь лайно.

Чому б і вам, великі й менші боси (ні, метри чи герої)

не бути завжди лиш на висоті, і не шукати можно-

владців щедрих – служити музиці, поезії, меті?

Байдуже, в музиканта чи в поета, вона була б такою,

як у них – в Данелії, в Канчелі чи в Башмета, у віртуозів

понадзвукових! Чи може, в них свої проблеми й ґанджі,

що оку неозброєному – зась! І Дон Кіхоту, як і Санчо Пансі,

потрібна копійчина звідкілясь. Інакше не було б у них давно,

опущеного із тепер на дно в якомусь

третьосортному кіно, у Києві

чи десь деінде в “Мімі-

но”, де все од-

но – непере-

вершені Кан-

челі і Башмет,

і де ж! – авжеж!

не баш на баш –

і мед, не мед –

горілку п’ють

за тих,

кому

дано.

(Або вино – за себе і за тих, кому за це дано).