9

Юрій Буряк

Чор-

нобиль до-

чорнобильський,

село Крива Гора в лісах;

місцева церква на узвишші,

Прип’ять у долині. Я тільки-но

приїхав із Дніпра. Вергілієм однині –

Володя Рак у пеклі Києва і в київських околах –

Макарів, Бородянка, Васильків і ось Чорнобиль,

тут би я й спинився – не Вільнюс, не Паланга,

але пейзажі й простір дивовижні,

древлянські села, містечковий вишній град –

плацдарм готовий, та знов “але” – це ще не старт,

ще тільки розвідка, ще хочеться додому, назад –

в “індустріальний центр Придніпров’я”,

та щось вже під Чорнобилем пройшов я,

знайшов магнітний щит,

що розвертає, наче стрілку, чергу літ

супроти білокрів’я духу,

й Володя Рак (замість свистка акцентом підмосковним)

з настирливістю двірника

дзижчить над вухом

(щось, мовляв, не так, і в об’єктиві фотоапарата ми повземо навспак,

а перспектива руху в автобусі старому – через Іванків й Страхолісся – на Київ). Це було на Спасівку.

Запам’яталося, з яким азартом

мій супровідник

нападав

на муху.