16
Юрій Буряк
Від
пагорбів Дні-
прових і до гирла
Самари й далі до
затоки на веслах во-
сени, немов між берегами Сени,
коли вода прозора і глибока, пливли
вони удвох, і це були протиотрута і цемент,
можливо, дружби; імперії здіймався непохитний
монумент, звучала нота щирості – думок разки перлові –
висока, і це було ознакою процесу, як ледь помітний
перебір і безум, у вчинках більше навіть, ніж у слові,
непевні, як погода на Дніпрі, сказати б, на дніпровській
мові, такій туманній і густій, як та вантажна баржа,
на яку ми ледве не наскочили, коли успішно
протаранили туман.
Були то справді не-
забутні дні
в часи непев-
ні, коли і ми
удвох пливли
на спіль-
ному
чов-
ні.