6
Юрій Буряк
На
золотому
полотні – шейх-екс-
гібіціоніст, котрий тримався
на повітрі, і жест його, нагаду-
ючи жезл, був клацанням ключа,
ні, закликом до спільного польоту,
здається, Кіо так вимахував плащем,
коли виходив на арену, маг-ілюзіоніст,
чи Озовися, Хто Ти, як я його назвав, тропічний птах
північних міст, який з’являвсь у снах
зухвалим підліткам, та в сни приходять рідше,
ніж увіч трапляються, такі екзоти (це досвіт, і збагнеться потай).
І звідти, може, й почались на схід нічні польоти,
потім – на дотик райські гурії, кальян; на смак – шербет;
на зір – ну, лірохвости; на верблюдах бедуїнів знав ти, байдужим був до нафти,
якої вдосталь, аж занадто, бо полотно
його тепер не золоте, а чорне, як вугілля,
або як чорне золото пустель, як вертольотів
жорна, які вистежують його, а він собі літає,
вони його хапають вже, але його немає
і не буде доти його, що зветься Озовися, Хто Ти,
аж доки не злетить у білих лахах птах
й не скаже
їм “Аллах акбар, це – наше”.
То хто ж він був – летючий шейх,
котрий на все був ладен:
чи молодий Хусейн,
чи сам Бен Ладен?!