6

Юрій Буряк

На

золотому

полотні – шейх-екс-

гібіціоніст, котрий тримався

на повітрі, і жест його, нагаду-

ючи жезл, був клацанням ключа,

ні, закликом до спільного польоту,

здається, Кіо так вимахував плащем,

коли виходив на арену, маг-ілюзіоніст,

чи Озовися, Хто Ти, як я його назвав, тропічний птах

північних міст, який з’являвсь у снах

зухвалим підліткам, та в сни приходять рідше,

ніж увіч трапляються, такі екзоти (це досвіт, і збагнеться потай).

І звідти, може, й почались на схід нічні польоти,

потім – на дотик райські гурії, кальян; на смак – шербет;

на зір – ну, лірохвости; на верблюдах бедуїнів знав ти, байдужим був до нафти,

якої вдосталь, аж занадто, бо полотно

його тепер не золоте, а чорне, як вугілля,

або як чорне золото пустель, як вертольотів

жорна, які вистежують його, а він собі літає,

вони його хапають вже, але його немає

і не буде доти його, що зветься Озовися, Хто Ти,

аж доки не злетить у білих лахах птах

й не скаже

їм “Аллах акбар, це – наше”.

То хто ж він був – летючий шейх,

котрий на все був ладен:

чи молодий Хусейн,

чи сам Бен Ладен?!