Початкова сторінка

Юрій Буряк (Київ)

Персональний сайт українського поета

?

2

Юрій Буряк

Це

був про-

рив, не знаю,

в скільки років –

скло задзвеніло

і розкривсь балкон,

я ще лежав у ліжку, я

вже прокинувсь, і це не був,

я точно знаю, сон: вона явилась,

жінка чи вовчиця, волосся жінки

й шестеро грудей, набряклих молоком,

як зорі проти світла, як прадень, що струму-

вало цівками з євшану і в мене поціляло невбла-

ганно, хоч я зіщуливсь, радісно якусь,

і кучері розметані за нею виблискували золотом

Астреї або якоїсь astr (чи схоже щось), вона

світилась постаттю всією; за все життя

я не дивився в очі

такої сили,

в яких жіночність

йшла від

грудей, а груди були вовчі,

хоч годували, схоже, і людей.

Це був не сон, а швидше, еталон

табу, якого не порушив,

йдучи життям, – табу,

що западає в душу

і омиває серце й мозок

мужу, що

завжди є для неї

немовлям.