18
Юрій Буряк
На 25-ті роковини загибелі Жені Романова
“Лебе-
дине озеро” у твоїй
подачі – провін-
ціала – в “Большом
тєатрє”, передєлкінські
заковики: ти на дачі
маестро еСеСеСеРівського,
що горлав у страшному екстазі:
“Я – Гой-й-я!..” А ми не Гойї, ти теж не Гойя,
ти пацан кубучівський, закоханий
в дискоболку, що косив під плейбоя,
устромивши в штани гвоздику, привертаючи
пильність дівчат і місцевого штазі, в душу
поранений, мав іще ти одну заковику – воло-
чився із тими, хто належав до чорного списку;
міг по нюхалу дати, дотягтися до писка;
у “Самотньому вовку” впізнали тебе в персонажі…
мені н-не зрозуміло, хто підставив тебе, хто в цій
лажі, яка обернулась твоїм вознесінням
донизу – в судмедекспертизу у кунст-
камері ґетто, відповість нам на “это”.
А може, не тре? На три літери
те, що підтвердить з контори юрист,
а напише тутешній
піїта, демонструючи зріст,
і, поранений в дупу,
замість правди
нам видасть
в екстазі
ліричний
свист.