Початкова сторінка

Юрій Буряк (Київ)

Персональний сайт українського поета

?

16

Юрій Буряк

Олегові Киві

Не

детективу

ритми, не “Гра-

фині Монсоро”, а

звуки із генделиків

Подолу, крізь погляди,

порожні, як зеро, один його –

потужний без напруги й фальшу, як голосу

низького – тембр; яка асоціація до тем,

пов’язаних із хистом снайпера влучати в ціль

з одного пострілу (“Від баті, мабуть, це, що став

Героєм, служачи в штрафбаті, – казав наш спільний

приятель, – його ж Господь поцілував у пупа”)! І справді, він

й апокаліпсис нью-йоркський зміг перелити в звук польоту

трупа, і скла громаддя, і усіх страхіть; якби не вимушене

заробляння грошей, в Бетховена забрав би пальми віть

(казав наш приятель, якого знає світ).

А номер телефона його

досі висвітлює табло

мобільника, і палець –

на кнопці виклику

вагається й тремтить.

А раптом

снайпер ловить мить?

– Алло!

Жаль, звуки танення вулканів марсіанських

не пропускає це мобільникове скло.

– Алло! Алло!

алалалал, лолололо