1

Юрій Буряк

Двадцять

років, як нас розлучило,

сказати – надовго чи намало,

я не знаю, пане Георге,

я знав вас іще молодим, екстремала,

з копієм на коні яснозбройного Юрія,

якась заваруха чи фурія відібрала чернетки

і викинула у вікно. Двадцять років – для мене давно,

а для вас – це ніщо, як у. о., і тому,

взявши списа до рук,

з Візантії летіть крізь Балкани

у Крим, з Балаклави –

на Київську Русь,

на іконах на конях

не берусь я назвати числа,

скільки крат повторилося

“Диво у Хонах” і в скількох

головах ламп, лампад

і свічок засвітилося скільки

від повторення чуда покорення зла

чи вигнання бісів із

Діоклетіана чи іншого пана,

з якого злітала корона,

де сапфіри й рубіни у злоті,

як зуби дракона, блиск втрачали,

імперії перевертали.

Звитяжце

шабашів, оргій –

святий Георгій.