55

Юрій Буряк

Плач над гробом В. К.

Тут

Ярополк і Мономах,

Варвари мощі і Мазепа –

каплиця, де лежить твій прах

поміж наближених до неба; внизу –

Дніпро, Хрещатий Яр, а тут – свічки

і голосіння, як за акафістом тропар, за тишею

крізь безгоміння звучать колеса вогняні, багато-

листяні діброви, стада косуль і бігу ритм, і небо

серпня в надрах мови.

Я плачу, вранішня роса лягла на всі кущі і трави,

усе зволожила сльоза, все стало світлим і яскравим.

Поріг і пташка, смерть її, коли упала під дверима,

як ця сльоза чи свічки віск, чи на безвихідь точна рима.

І от з каплиці ти пливеш,

сідають родичі в автобус,

і те, що полум’ям поем

було,

згортається

як опус.