42

Юрій Буряк

Нас

не так багато,

а ми провалюємось

і летимо, по швах три-

маючи, як на параді, руки,

вже безпорадні щось змінити

у всесвітньому розкладі: так за нас

Всевишній Хтось, що Всесвітом керує,

правує вгору чи увись; прокинься й подивись –

ти у чурльонісівський дощ кометний вписався

так конкретно, і кожен світиться своїм якимсь

навдивовижу неповторним світлом, тут головне,

аби недогарком дуплявим чи сморчком

не залетів ти в цю симфонію; але Все-

вишній скерує й там, де втратиш ти

обличчя до невпізнанності і станеш

справжнім тліном й непотре-

бом космічним

й тебе у чорну дірку

час загорне

блискавично

і спустить в унітаз.

А в інших вимірах

нам, друзі, не зустрітись.

Не так багато

нас.