2

Юрій Буряк

Сей вічний голод, заздре і тупе

в тутешніх часом те переважає,

що є в леґендах; а чого немає,

те ходить попідтинню як цабе

і оком все під себе підгрібає;

жує своє, а дивиться за тин,

що у сусіда, чим бува багата

сусідська хата, скаже і – затин…

і неміч від щелеп вилупкувата

застигне, ніби в зад встромили клин.