7. Четвертий сон Агамемнона

Юрій Буряк

Крізь Пріамові пишні чертоги повз невгасимі вогні поміж білих колоне він пройшов у Трою, пастир мужів Агамемнон державний

і поклявся, що спалить врата ці вогнем невгасимим і на Гектора грудях лати роз торгне, міддю пробивши їх, і довкола трояне ниць поляжуть у прахові й гризтимуть землю зубами і побачив у сяйві Палладу, що в долоні тримала егід, той нетлінний,

безсмертний коштовний егід, і від нього сто китиць зі злота струмило, дивно сплетені з чистого злота, і ціна їм усім – стотельче за кожну, з ним бурхливо вона обтікала ахейські гурти, твердість і силу перед себе здійнявши, під егід заганяючи військо, карбуючи в серці за кожним ударом криваво-солодку звитяжність

і від руху тих воїв від міді препишної блиск довкола двигтінь безнастанних сяйвом сходив, ефір багрянив аж до неба, і звеселені крила птахів перелітних, журавлів білокрилих і лебедів струмив з невичерпних джерел у вмістилище вулиць і жител підегідної Трої Хроніоном дивився, пустошачи чересла й новою снагою здобував собі твердість і силу знов і знов на луках розквітлих понад Скафандром

і побачив далини з кораблями, які прибували, пінячи Понт поміж літ колобіжних

скільки плисти їм по чорному Понту до високої Трої! Cкільки розриватися поміж тісними вратами нездобутої щойно твердині і царствами, звідки по чорному Понту пливуть бистровесельні судна,

де Паллада з егідом тисне обручем туги, виймаючи силу живильну;

тут кров б’є із ран, а там вивергається сім’я; язики невгасимого полум’я; між багаттями рине повітряний шлях від Скафандра і далі – над синім хітоном, понад морем, і морем, і морем…