5

Юрій Буряк

Якщо зсунути матрицю часу від

передзахідних спалахів до ранкових

і терасу поставити на три поверхи літ

у прогони зі сходами, у скляний мегаліт,

то почуєш молитву, і дотик наблизиш, і торкнешся мене рукою.

Якщо зрушити матрицю часу від

дня, коли потяг ішов з вокзалу,

коли сонце сходило і підіймалося у зеніт

(довго стило стиралося, в очі заходив піт),

і з вечірнього пагорба скочувалося на захід,

то не зрушити матриці часу від

вод Орелі єднання і вод Самоткані.

Ти побачиш над стеблами воду літ --

як гойдає стебла водою міт,

юнака і отрока в замиканні

і великому розмиканні під

напругою в тисячу ват і більше,

щоб усе це з’єднати в єдиний міт

зрушень матриці часу і метрики від

хвилини, яка зачиналася з тиші.