Автобіографічне

Юрій Буряк

Ріг перехилений жовтого дому,

Тумба з погруддям, фікус і лавр.

Краплями крові з краплями брому

Вік паровозів, чорний кентавр.

Рік п’ятдесятий, п’ятдесят перший,

Берег безлюдний, тенісний корт.

Роторів рокіт, музика звершень,

Тричі в десятку голод і морд.

Сипались люди в кратери й вирви,

В кола, де з колхом еллін і тавр.

Кроплені карти бубни і чирви,

Палені рани з цифр і тавр.

Поле, косарки, брук і майдани,

Континентальні стріли й гроби,

Вчора – спортсменки, нині – путани,

Плями родимі – знаки доби.

Склеєні разом кров’ю і твердю,

Поспіхом зшиті, взяті на шви

І на поруки світлою смертю,

З ніг і на голову і з голови

Знову на ноги ставлені, дому

Ріг перехилений, фіга і лавр

З краплями крові й краплями брому.

Назва, сузір’я, чорний кентавр.