2

Юрій Буряк

Ми-

нув рік,

а мо’, й два,

почалася війна;

золота вервечка

зі снів зливалася з димом

з крематорійних рур, підніма-

лися труби і сурмили, сурмили:

Суд Страшний провіщали, в Апо-

каліпсис ночі занурені за годину їзди

від північного сяйва; теплушки застигли

на коліях для новобранців

з ополченням генерала Андерса; тоді, в час мислив-

ського гону, забирали усіх – українців, поляків, і тепер,

після зустрічі у верхах (Тегеранської, певно) армію

польську формували на півдні, щоб ударити знизу

в пах Європи й “фашистського звіра”;

він поляком назвався, бездоганно-бо

польською володів, і з ешелоном

шляхами етапів доля помчала

крізь Туран, Туркестан

і Гафізові землі персид-

ські, крізь Палестину

він Єгипту дістався,

де щойно розгром-

мили Манштейна

танковий

корпус.