Третя

Юрій Буряк

(à la Бетховен)

“…От неба через мир в преисподнюю”.

1

Те, що просив я у Бога,

Бог не з тобою зв’язав.

Образ наклався на спогад:

тисячу років назад

тут підкорила ти Соломона,

з брами виходила, йшла повз колони,

2

сяяло золото в сріблі,

нектарниці, мов колібрі,

пурхали поміж квітів;

скільки було тих нектарниць,

поглядів ніжних у літі,

стукоті серця дзигарних

3

першому, другому, третім,

тричі по три, у десятім,

за три секунди від смерті,

в Біблії та Іліаді;

бруком ішла через місто,

грало на сонці намисто.

4

Боже, у звишах возслався,

звишах найвищих і далі,

те, що мені дарував се,

я віддарую надалі;

з брами ішла повз колони

дівчина Соломона

5

ніжної шкіри сандалій

ніжок торкалася шкіри,

очі тієї інталії,

мова дитинна і щира,

пуп’янки персів маленьких,

срібла і золота дзенькіт.

6

Сходила з гір у долину,

входила в сад Гетсиманський,

сонце хапало перлину,

грало намисто у танці;

вивірка бігла верхами,

граючи барвами гами.

7

Літо минало за літом,

з хмелем зійшли виногради.

Де ти, моя Суламіто?

На дзигарі круглі дати.

Кола довкола нектарниць,

єрусалимів і дарниць –

8

далі розходяться кола,

нас у них вже не впізнати;

ані Угодник Микола,

ані Хрестителя Мати

не відбудують колону,

не віддадуть Соломону

9

дня, коли йшла у долину

в срібних зі злотом сережках

справжня його половина;

є забрукована стежка,

що береже від сандалій

слід, та немає “а далі”.

10

Так прочитався Бетховен

у караїмській кенасі,

шифри й зірки загадкові,

хрест на південній терасі,

карта із тузом на Тузлі

гроші і вранішні муслі –

11

світ обивательських мрій,

єрусалимський сувій,

з Києвом Сад Гетсиманський,

снайпер майданський, цар

Іудеї і входження в град,

мертвий дзигар. Виноград…