Майже за Платоном

Юрій Буряк

Добре було б, аби в коло зібралися ви, наймудріші,

влітку в садибі, де обрій у мареві тоне,

сонячні тіні і запахи флори у тиші,

добре і тему обрати, де зайві були б моветони;

хай би ішлося про богів, нехай про Ерота,

гарно було б, аби мудрість текла як з посудин,

переливаючись від наймудрішого до ідіота –

як сновидіння крізь вовну м’яку й неосудну,

що примирило б старих питухів, адже чвари,

давні образи і кривди, їх пересварили –

в затінку влітку і мова доречніш про тварну

їхню природу – не парнокопитну й безкрилу.

Хай вони викажуть згоду свою з Гесіодом

і на Гомера робитимуть хай покликання

в затінку влітку – нехай і свою достосують природу

гідно до літнього дня в пору передсмеркання;

Добре було б, щоб завершити обрану тему,

чимось розбавити цю чоловічу розмову –

щоб для нащадків було що повідати Арістодему

про атмосферу, не дуже, сказати б, здорову.

Хай пригадають, кого вони більше любили,

хто заслуговував більшого богонатхнення –

хлопчики ніжні чи в розквіті плоті кобили,

в амфітеатрах кому аплодують Атени.