397

Юрій Буряк

Коли опускається темрява, у майстерні

Сутінками ущільнюються плоди візій,

Твори віддаляються у глибини й висі,

Навіть Христос на іконі від терній

Віддаляється теж, навпіл requiem eternam,

Колись і балкон напроти виконання місій

Спрощував демагогам тут, у провінції,

Жертви психозу були кровожерні

Не в міру – вдень, від сцени збуряковілі

Вночі обличчя були насичені кольором цвілі

Або свинцю – від сірчаного полум’я смолоскипів;

На свята вони горлали на всю горлянку

Про свою відданість одягнутому в шкірянку

Командарму з борідкою цапа або

побитому віспою параноїдальному типу.