8

Юрій Буряк

Там, де він хотів служити у церкві

пастором чи простим ченцем,

де лелеки над хатою в “етностилі”

і ластівки на дротах, де ворон кружляє

над амфітеатром, і кожне “кру” –

як дзвінок із КРУ – б’є по вухах і тисне на мізки,

їхні писки –

як прожите життя, яке сьорбаєш з миски

сусідки, що варить тобі і пере,

де сонце – як м’яч із ноги Пеле –

залітає в орільську сітку,

йдемо косогором, старі перуни –

були галушки там, були й вергуни,

були карасі і лини. Тепер – тільки цвинтар.