7

Юрій Буряк

∞

Сад абрикосовий, стіл біля хати під абрикосою, застілля, в якому звучали слова й українські і часом лунали пісні (чоловіком сестри дядька Вані був козарлюга вусатий, він гарно співав, та ще краще сміявся у вуса); плоди абрикосів і різновиди бабок – від пожежниць темночервонохвостих до звичайних жовтавих, до мечохвостих фіолетових і синіх з короткими тільцями, тих, що літали найшвидше, зовсім малі із хвостами, неначе з найтоншого скла новорічних ялинкових прикрас – синіх, блакитних і рідкісних зовсім, що їх навіть немає в покажчиках академічних; те ж саме і з великими, що вилітали на лови надвечір і кружеляли на різних висотах, мов змагалися із стрижами, на різних курсах, але в їхніх маршрутах логіка певна була; іноді нам удавалося їх упіймати, коли вони спали удень в абрикосових затінях, тримаючись знизу, шестилапі, за гілку; та найшвидшим був пілот віртуозний з довгим жалом – жужелиця, що встромлявся у квітку, миготів як пропелер і миттю зникав.

О жоржини, півонії, півники, чайні троянди (найсмачніше варення – з пелюстя із чайних троянд); біла черешня з протилежного боку від саду, одинока, розкішна – жовтобокі великі плоди, що їх закривали в банки й на свята відкривали, до днів наших народжень; пізньої осені на кущах – пізньоцвіти блакитні й рожево-іржаво-блакитні, і висів іще виноград з багрянистим відливом і смаком імені жінки, котра з мене зробить мужчину.

Всі мої друзі любили Овідія, а я любив жінку, котру звали Лідія. Але в те літо, в те літо з неба злетіла Галина, і вони, як ті бабки, літали одна проти другої й на підльоті здіймалися різко угору чи провалювалися у повітряні ями і далі летіли, і знову кружляли по колу.