13

Юрій Буряк

У

ті часи,

коли кували

крицю і відбува-

лися гучні процеси,

ти в товаристві світської

левиці задовольняв несвіт-

ські інтереси; у ті часи небаче-

них досягнень все підлягало зламу й перековці,

і ти був там, але найдужчим з прагнень

міг бути тільки пляж на Воронцовці.

В обличчя знав ти зеків і поетів, вже і тоді

ніщо їх не різнило, а віршомази в університеті

про дух свій дбали і здорове тіло; у ті часи гримас

і феєрверків, генералісимусів і генсеків,

коли на м’ясорубки і на терки до психлікарень

відправляли, в спеку, було за честь не втрапити

в обойму і, навпаки, потрапити в обійми

(сьогодні це, як жовта преса Тойми

і як повітря чисте фільмів Бійми),

а в ті часи було, мабуть, зарано

і виживали тертіші та биті,

і навіть Корж казав тоді:

“Тирани

лише на

силі взяти це

на себе.

Та зачекай.

Колись це

буде

тре-

ба”.

І мов таран, я ждав тієї миті.