29

Юрій Буряк

Не

думав я,

що римлянином

є, не брав у психіатрів

консультацій, проте на тій

світлині і твоє обличчя – з ри-

сами Лавіній і Констанцій; це повто-

рилось двічі: вперше – там, на брукові,

де сходи до Андрія ведуть нагору, де є,

власне храм, а вдруге – на моїй периферії,

в майстерні геніального творця кумедних

“нюшок” і героїв часу, де вперше я зчитав з тво-

го лиця початок неминучого колапсу, війна в

Іраку і нью-йоркський жах були твоєю римською

красою відтінені, як мій старий піджак

відвислою відтінює губою

мою патриціанську римськість й білу кість;

а був же, був колись ірпінський ліс,

і справжньою – не “нюшки” –

наготою

світився світ

за мною

(непорушною стіною).